Ця адреса до Тебе вже знову затерта-
Листування моє аж занадто відверте.
Тишу Місяць вгорі потайки стереже...
Ти мене не відчуєш, коханий, невже?
Мої стислі рядки, мої затишні кроки,
Мої надто похилені, змучені роки,
Мій задумливий, зоряний шепіт,
Мілководдя зажурених шельфів,
Рамки вічної круговерті,
За якою зника шелест смерті .
Ось конверт й пересушені ружі -
Я кохаю Тебе, любий дуже
Не питай про мою цьогорічність-
Мене кличеТвоя, любий, . Вічність.
Я чи марю, чи сплю, чи вмираю,
Бачу вічні гаї Твого раю,
Думкою до якого лечу -
Ти відчуй мене, любий, відчуй!
11 жовтня 2025 р
Вiдчуй
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125101501653
Свидетельство о публикации №125101501653
Рецензии