Дощу осіннього сріблясті ниточкИ
Заплуталися в сивому тумані
І перламутрові тоненькі гілочки
Виблискують у тихому світанні.
Тече струмочком нездоланна самота
І лине почуттів безсила сповідь.
Холодне листя безнадійно обліта,
Великий щем у серці не загоїть.
Моїх оманливих надій остання мить,
Лише у спогадах зостанеться зі мною.
Похмура осінь легким сумом віддзвенить
І незабаром згасне за спиною.
***
© Copyright: Валентина Осипенко, 2025
Свидетельство о публикации №125101406401
Свидетельство о публикации №125101406401
Рецензии