моя надiя...

наразі думка, наче равлик, не поспіша,
ледь оговталась від забігу,
попри співа розбуркана душа
(десь у собі) романси Гріга…

поранок нишком надійшов,
пряде сувої,
з ним нині осінь в однотон,
як ми з тобою…

здіймає вітер булаву,
а хмари гуснуть
так, з діда-прадіда, живу
в життєвім руслі…

кивком кричу, десь у імлі,
про щедрий спадок,
про ніжність матінки- землі
в потоках згадок…

а дощ шепоче, – відпочинь,
бо сон то втіха…
лягла в долоні повні тінь
доволі тиха…

кидають зорі маків цвіт
на шлях широкий,
бо так бува, на схилі літ,
стихають кроки…

та тільки тішиться блакить
в буденній тканці, –
мене нічого не страшить
сьогодні вранці…

довкілля нині чарівне
того ж радію,
бо в серці легітом живе
моя надія…


14.10.2025


Рецензии
"Бо в серці легітом живе
моя надія..."
---------------------------

Саме завдяки Вам, вельмишановна пані Людмило - надія ніколи не згасне у світі: у сьгоденні, минулому - та майбутньому...
Дякую Вам велике, та - величезне!

Чуть-Чуть Другой   15.10.2025 18:05     Заявить о нарушении
Пане Ігоре, дякую і Вам на доброму слові...поки є такі люди, поки є маленька крихітка добра надія не згасне...
з теплом я

Людмила Аристархова   16.10.2025 19:43   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.