моя надiя...
ледь оговталась від забігу,
попри співа розбуркана душа
(десь у собі) романси Гріга…
поранок нишком надійшов,
пряде сувої,
з ним нині осінь в однотон,
як ми з тобою…
здіймає вітер булаву,
а хмари гуснуть
так, з діда-прадіда, живу
в життєвім руслі…
кивком кричу, десь у імлі,
про щедрий спадок,
про ніжність матінки- землі
в потоках згадок…
а дощ шепоче, – відпочинь,
бо сон то втіха…
лягла в долоні повні тінь
доволі тиха…
кидають зорі маків цвіт
на шлях широкий,
бо так бува, на схилі літ,
стихають кроки…
та тільки тішиться блакить
в буденній тканці, –
мене нічого не страшить
сьогодні вранці…
довкілля нині чарівне
того ж радію,
бо в серці легітом живе
моя надія…
14.10.2025
Свидетельство о публикации №125101405485
моя надія..."
---------------------------
Саме завдяки Вам, вельмишановна пані Людмило - надія ніколи не згасне у світі: у сьгоденні, минулому - та майбутньому...
Дякую Вам велике, та - величезне!
Чуть-Чуть Другой 15.10.2025 18:05 Заявить о нарушении
з теплом я
Людмила Аристархова 16.10.2025 19:43 Заявить о нарушении