Что по-русски, что по-украИнски

Лев ПОСТОЛОВ

НАПОЛОВИНУ РОЗУМ МИ,
НАПОЛОВИНУ - ПЛОТЬ.

Що то - людина? -
Наполовину - РозуМ ми,
Наполовину - Плоть.
Ми з почуттів
Піднесених
І відчуттів тілесних.

Ніщо нам, людям,
Не чуже. 
Гнне Розум
Лінію свою,
А Плоть свою.
Плоть,- 
БIлишим часом
Дурить,
А Розум
Прагне все йIй
В цьому заважать.

Здебільшого
Страдае ПлотЬ
Ненаситнicтю. -
Все хочеться їй
Яскравішего, більшего, -
«По висхідній експоняенті
висхifнIй»,
Але ж та експонента
Все тисне й тисне вниз, -
«По низхідній».

І розум йIй твердить:
«Вгамуйся!
 Не все життя -
 тілеснI
 насолоди. -
 Ти, дура,
 занадто часу
 крадеш в мене! -
 З того багато
 пролітає повз мою
 увагу.
 Але життя наше -
 Не безскинченне!».
 
У канітелі цIй
Проходить
Час існування налогов.
До ж залишаеться
У опаді живому? -
Нащадки , -
Діти, правнуки
Й онуки
Та те, що встигли ми
Талантом нашим
Праведную працею
Зробити
За термін, який
Нам даровала
Наша доля.

А пicля нам
Нащадки наші
Долають шлях,
Подібний тОму,
Який пройшли мы
Від його початку
До кінця.
Факт! -
І, як кажуть, -
До бабки не ходи.


            6 жовтня 2025 року.

Текст оригIралу:

Лев ПОСТОЛОВ

Извечно РазуМ с ПлотьЮ борется.

НАПОЛОВИНУ РАЗУМ МЫ,
НАПОЛОВИНУ- ПЛОТЬ.

Что человек? -
Наполовину - РазуМ мы,
Наполовину - ПлотЬ.
Из чувств
Возвышенных
И ощущений плотских.

Ни что не чуждо,
Людям, нам.
Гнет Разум
Линию свою,
А Плоть свою.
Плоть,- 
большей частию, -
ДурИт,
А Разум
Стремится все ее
ОбразумИть.

По большей части
Плоть страдает
Ненасытностью. -
Все хочется ей
Ярче, больше, -
«По восходящей экспоняенте».
А экспонента та
Все жмет да жмет вниз, -
«По нисходящей».

И разум ей твердит:
«Уймись!
 Не вся жизнь -
 в плотских
 наслажденьях. -
 Ты, дура,
 слишком много
 времени
 воруешь на у меня! -
 Так многие
 пролетает мимо моего
 внимания.
 Да и не бесконечна,
 Дура ты, -
 наша жизнь!».
 
И в этой канители
Проходит
Наше все существование.
А что
В живом осадке
Остаётся? -
Потомки , -
Дети, правнуки
И внуки
Да то, что мы успели
Талантом нашим
Да трудами
Праведными
Сделать
За срок, который
Нам дала
Судьба.

Потом потомки наши
Повторяют путь,
Подобный тому,
Который мы прошли -
От его начала
До конца.
Факт! -
И, как говорится, -
К бабке не ходи.


            6 октября 2025-го года.


Рецензии