Сумує осінь
Сумує осінь, плаче знову,
Так схожа на мале дитя.
Раділа вчора і в обнову
Рудої барви додала.
Сміялась, тішилась убранням
І жартувала цілий день,
Дефілювала із завзяттям,
Писала вірші для пісень.
Сьогодні ж розвела вологість
І небо в хмари одягла,
Шпурляє листя до порогів,
Сердита ходить і смутна.
Ох, осінь! Мила! Заспокійся,
Блакить у небо поверни!
Тобі не личить бурмотіння,
Не треба так себе вести!
Присядь, побудь зі мною разом,
Ми поговоримо про все,
Удвох потішимося джазом,
Не плач, забудь усе гірке!
Поглянь, у розпалі ще жовтень!
В янтарнім сяєві гаї!
Підсушить вітер листя мокре
І сум сховає в міражі!..
Сумуe осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125101208855
Свидетельство о публикации №125101208855
Рецензии