Тьмяніє день… Ще трохи – й вечір…
Здається, знову вже дощить.
Накину шаль собі на плечі
І підожду затишну мить.
Я запрошу у гості Музу,
Можливо, з’явиться снага,
Поринем з нею в ноти блюзу,
А, може, й вип’ємо вина.
Ми пригадаєм літні ночі,
Стоги духмяні на лугах…
Усі здобутки наші творчі
І сльози щастя на очах.
Заварим каву, вип'єм в тиші,
Про щось помріємо без слів,
Бо ж кожен має таємниці
І безліч різних почуттів.
Я обійму думками вечір,
Потішу віршиком новим,
А там і ніч почне свій тренінг
На пару з місяцем ясним…
Ще трохи й вечiр
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125101208098
Свидетельство о публикации №125101208098
Рецензии