Буває
Буває так, що люди розлучаються,
Усе забути хочуть назавжди,
Та все ж чуття у душах не стираються,
Не розриває час усі зв’язки.
У спогади минуле повертається,
Вривається ночами уві сни.
Від дум сумних душа бентежна карається,
Тремтить, як на морозі, від нудьги.
Рука до телефону так і тягнеться
І швидко опускається, та знов
Жадання помиритися з’являється,
Прискорено пульсує в жилах кров.
Нема назад путі, та все ж трапляється,
Що почуття сильніші від незгод.
Дзвінок з минулого в думки втручається,
Стираючи уламки перешкод.
У телефонній трубці раптом чується:
“Кохаю я! Сумую! Як там ти?”
І вже душа спокійна, не хвилюється.
Вуста шепочуть тихе “приїзди”...
Буваe
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125101208069
Свидетельство о публикации №125101208069
Рецензии