Огiркиня. Цього разу без еротики, але з граматикою

Ось і неділя. Гарна, осіння, ще досить тепла неділя. Зробивши зранку свій посильний вклад  володарки двох вищих технічних та економічної освіт (на форумі, в батлі, і ще так, "по дрібничках" - на Порталі (увага!)Поезії, задоволена цим (чи багато людині для щастя потрібно) – знов йду на недільний колгоспний базарчик.

Майже те саме сонечко, ті самі хмаринки, щоб оченятка не примружувати.

Хоча й сонцезахисні окуляри – «при мені». Та вони не від сонця, а скоріш, щоб трохи відокремити свій інтимний простір, як кажуть психологи – щоб і на вулиці бути «в будиночку» - відомий прийомчик переконаних інтровертів/інтроверток.

Багато продавців, багато покупців.

- Почём перец? – спитала я в палатці у продавця «кавказької національності» - вважаючи, що він не володіє українською.

- По п’ятдесят. – Люб’язно, як це прийнято у них,  відповів він – найчистішою українською мовою – нібито з докором (насправді не з докором – усі продавці з «нетутешньою зовнішністю» – розмовляють з покупцями українською – вірогідно вивчивши українську  мову в об’ємі, необхідному для їх фруктово-овочевого бізнесу, що є теж похвально).

Далі ціни були приблизно такі: сливи, перець – 35-45грн., яблука, груші – 30-50грн.

Огірки – 120грн. скрізь.

Правда була одна палатка – з огірками по 110грн., та ще якимись товарами на 10-20грн. дешевшими, ніж по ринку – але це навряд чи з альтруїзму – ваги у них «щирі» - показують на 10-20г більше.

Тож,  якби мені потрібно було зробити фруктово-овочевий огляд ринкових цін – це було б: «Все по 35 і огірки по 120».

Огірки – майже за ціною мандаринів.  До речі, рядом красувалися величезні розкішні яскраво-помаранчеві, оранжеві, жовтогарячі мандарини за ціною - 115грн. Тобто огірки зараз котуються вище за мандарини.  Як ота славнозвісна - «ікра червона, ікра чорна – ікра заморська – баклажанна».

З останньою надією підхожу до палатки, де на огірках відсутній цінник.

 - По 120 , вибачте. - Вибачте, що ціни так підскочили, це не від мене залежить, - відповідає продавчиня, приємна, я б навіть сказала гостинна жіночка середніх років середньої комплекції.
 
- Не вибачайтеся, я все одно за такої ціни не зможу купити. – Кажу я. - Та я за таку ціну – сама огірком стану, - раптом сказала я перше, що прийшло на думку - не для того, щоб докорити люб’язній продавчині – а, мабуть, щоб, як завжди, продемонструвати своє іскрометне почуття гумору (так, на УПП мені замало, я вирішила «вийти в люди», хоч і вийшло це без заздалегідь задуманого плану - експромтом, так би мовити).

Люди з черги кинули на мене мимолітний погляд з ледь вловимою посмішкою, в якій однак відчувалось схвалення засудження таких високих цін на звичайний  український зелений огірок.

Тоді, окрилена таким шаленим успіхом вже не віртуальних, а справжнісіньких, живісіньких, оф-лайн читарів, чи то вже слухачів-глядачів, я додаю ще:

- Вірніше не огірком – а огіркинею. – Я знов відчула погляд покупців з черги, але він став якимсь дивним, чомусь. Робити гарне ще гарнішим – спірне ствердження.

- Це фемінітив, - щоб хоч якось виправдатись, сказала я. - Іменник жіночого роду, що позначає особу жіночої статі, утворений від відповідного іменника чоловічого роду - За Новим Українським правописом маємо використовувати.

Не досить впевнена, що мою обізнаність в граматиці по заслугах оцінено, я продовжила, вірніше хотіла продовжити:

- Ось, наприклад, якщо Ви, шановний, з Вашою дружиною є членами Профспілки, то Ваша дружина буде за Новим правописом аж ніяк не членом, як раніше, а чле…, - хотіла розтлумачити я більш детально, але вчасно стримала свій просвітницький запал.

Погляд публіки не змінився, а став якимсь глибшим, проникливим чи що.

 Мабуть, громадяни подумали: «Як гарно, що тепер на колгоспному недільному ринку можна не тільки купити фруктів-овочів та обмінятися місцевими плітками – а й дізнатися щось про Український правопис.

Але я не впевнена, що вони подумали саме це – і головне – саме такими словами.