Ностальгує душа
Заколисує шум
Золотого опалого листя,
Дощовий аромат
Знов нагадує миті відрад.
У відлунні – не сум,
Не хвилини гіркого безсилля,
А звучання сонат
І жаги гомінкий водоспад.
На уявних стежках
Бачу юність свою романтичну…
Тайний чар кольорів
Пломениться теплом янтаря…
Сум’яття на вустах
Виливає чуттєвість магічну,
Теплоту почуттів
І щасливого серця биття.
Як же тішить краса
Золотої розкішної зливи,
Скільки пристрасті в ній,
Скільки ніжності в митях прощань!
Ностальгує душа
Під осінні журливі мотиви,
У мозаїках мрій
Повертає щасливу світань*.
*Світань (поет.) – тут вжите у значенні “юність”.
Ностальгуe душа
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125101103431
Свидетельство о публикации №125101103431
Рецензии