Обмий слізьми, як вміє осінь,
спітнілий проріз у вікна.
Розкосих струменів недосить
розмити чисто імена,
що вказівним ти написала -
чому дорівнює любов.
Вона була, немовби спалах,
і так загасла стрімголов,
не залишивши навіть тіні,
лиш в серці - горсточку золи.
По склу сповзатимуть зміїні
сліди негоди і люби.
про недосить та любу
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125101100147
Свидетельство о публикации №125101100147
Рецензии