Реквieм зимового фронту

Я зиму зустрів у холоднім окопі,
Де канонади гучні, мов якесь прокляття.
Снаряди ворожі випалюють землю
Свист стоїть над головою - як смерть.
Фотографія в рамці з чорною стрічкою:
«Назавжди в строю, завжди пам’ятаєм».
Все більше героїв лежить у холодній землі
А рани не гоїть ні час, ні слова.
Материнське серце від болю зламалось,
Синок повернувся у темній труні.
Пташиним крилом полетів у блакить
І мати навіки не зможе простить.
Десь діти в обіймах, тепло і слова
А десь у домівці сміється сім’я.
Та в когось у хаті лиш тиша сумна,
Бо плаче країна від болю і втрат.
Червона кров по снігах пролилась,
Побратим упав у кривавім бою.
Його душу до себе Бог забира
А ворог несе лише попіл і дим.
Знову тривога — у сховище всі,
Ракети і дрони летять уночі.
Сирени лунають, здригається дім,
І палає війна за вікном у вогні.
Все гучніше народ бажа перемоги,
Бо болить і горить моя рідна земля.
«Stop war in Ukraine!» — весь світ прокричав
Щоб вічно у серці жила лиш весна.