Дiм, де твоi обiйми

Ти іноді здаєшся дуже важкою,
І навіть буваєш трохи нестерпна,
Ти іноді здаєшся ніжно слабкою —
І цю слабкість ховаєш уперто.
Я в чорнявім волоссі твоїм загорнусь,
Мов у тишу, що серце гойдає.
І навіть тіло твоє з маленьким плюсом
Я люблю, бо воно — справжнє, живе, не зникає.
Я люблю твій сміх і сльози твої,
Навіть у смутку — рідна мені.
З тобою спокій приходить в душу,
Ти — прихисток мій в тишині.
Тебе я знайшов — і одразу віддав
Все, що в серці донині носив.
Твої очі — мов два океани без лав,
Голубі, мов світанки в долині.
Люблю прокидатись поряд з тобою,
Відчуваючи твій подих і дотик.
Ти потрібна мені, поки моє серце ще б’ється,
Поки світ не згасне у мені.
Я гордий носити клеймо чоловіка,
Що тебе не проміняє ніколи.
Моя гордість — це моя медаль за вірність,
І за терпіння твоє — мій спокій і доля.
Скільки б не було до тебе дівчат - я всеодно повертаюсь в обійми твої
Скільки утрат б не було в моєму житті - я всеодно повернусь до дому