Так боляче коли нiч мовчить

Коли життя пусте - воно не має більше сенсу
І вже не боляче душі - яка і так вже не жива
Так боляче коли у безодні темряви - шукають люди щастя
Так боляче коли кричати хочеться душі , а язика ти наче і не маєш
Так боляче коли хочеться летіти знов у вирій , а крила ті неначе хтось обрізав
Так боляче коли на серці навішані замки
Так боляче коли ти сам пірнаєш в завтра…
Коли питання ставиш у ночі - а ніч у відповідь тобі мовчить…
Коли із тебе - рветься лихо , і нема нікого навкруги
Коли хочеться ділитися словом , а ти один…
Пронизують на ззовні душу - топляться вони від сліз твоїх вночі
І ти тільки сам , один на один із своїми думками
Може іноді здаватись , що життя то сон
Тяжкий , важкий круговорот думок і дій
Так страшно коли тебе ніхто не чує
Коли вночі у темряву кричиш 
Коли принижують , і роблять вигляд мов ти не існуєш
Питаєш в господа Бога «хіба для мене мало цих страждання?»
І думки свої в голові тихо листаєш - немов розкладаєш в бібліотеці по полицям книжки
Все більше ти не прагнеш щастя , все більше хочеш зникнути з життя радарів
Все більше хочеш самоти