свiтло крiзь сутiнки

І пробивається крізь сутінки світло.
Знов землю огорне холодний туман.
Я прийду знову на світанку — на наше місце, до тебе,
З;явись у моїх снах ще раз, прошу тебе.
Я більше не з;явлюсь у твоєму житті,
І в списках дзвінків моє ім’я більше не знайдеш.
Колеться від болю серденько моє — ніби вже не живе
Та місця в серці для тебе вистачає — з;явись хоч ще раз, і воно знов оживе.
Візьми, Господи, мою душу на волю — без неї немає сенсу життя
Кожен сум і кожен вечір знову повторюють мотив.
Я знов нап;юсь і згадаю твій той чарівний, ясний погляд,
В пам;яті своїй і досі шукаю контури твого тіла й сліди твоїх кроків.
Серед безладу думок моїх — шукаю я тільки риси твого лиця,
Я помиляюсь в людях, але вибір мій давно — лише ти, без заміни й брехні.
Ти — не помилка і не моя хвора фантазія; я повернуся на наше місце з тобою,
Знов хочу побачити світанок — лише він знає правду нашу з тобою.
Навіть через сотні років - я твоє згадаю ім;я
І знову я закарбую твій поцілунок як спогад
Знов на світанку , на пагорб де видно як встає сонце - я прийду один…