Час чекання

 

Хтось когось чекає цілу ніч,
Кожної години, щохвилини…
Кожна мить – немовби сотні літ,
Нерви, наче стиснуті пружини.

Хтось сидить у кріслі і мовчить,
У невпинних спогадах витає,
Хтось панічно від думок тремтить,
В молитвах до Господа взиває.

Хто читає, та не бачить слів,
Хто на небо дивиться крізь сльози,
Хто дзвінків чекає, хто листів,
Хто на мить приляже від утоми.

Хтось не помічає ні калюж,
Ні краси вальсуючого листя…
Час чекання, як упертий вуж,
День і ніч плазує, клубочиться…


Рецензии