Вогонь жадань не згас

Летять, летять роки, немов листочки,
Частенько душу смуток огорта,
Та не журюся я, що маю зморшки,
Бо в них – моєї долі відчуття.

У зморшках є мої безсонні ночі,
Мої надії, мрії, туги слід,
У них уся моя натхненна творчість
І пошуків моїх дозрілий плід.

Я не дивлюсь збентежено на очі,
Бо в них є мудрість і яса життя,
Мої думки: наївні і пророчі,
Піднесенні й пекучі почуття.

Я знаю, що життя – це просто річка,
Де кожна хвиля – доля без прикрас,
Дивлюсь на зморшки, бо таки ж я жінка,
Вогонь жадань і марень ще не згас!..


Рецензии
НЕМНОГО О МОРЩИНАХ…

Летят года, словно листочки,
Осенней золотой порой.
Ах, эти дни, ах, эти ночки…
Морщин прибавят, ой-ой-ой…

Я не журюсь, я не печалюсь,
Они не просто так даны,
Те многомудрые печати,
Те, богом данные, дары.

В морщинках вижу сеть сомнений,
Стихов мучительный полёт,
Букет мечтаний и прозрений,
И вдохновенья зрелый плод.

А жизнь течёт неумолимо,
Как полноводная река…
И ничего, что есть морщины,
Во мне так много огонька!

Ведь я – жена, я – мать, бабуся,
И обо всех болит душа.
Принаряжусь, надену бусы,
Ну, до чего ж я хороша!
13.10.2025

Елена Куприянова 3   14.10.2025 00:01     Заявить о нарушении
Прекрасно, Лена. Спасибо.

Галина Чехута   16.10.2025 09:28   Заявить о нарушении