Вогонь жадань не згас
Частенько душу смуток огорта,
Та не журюся я, що маю зморшки,
Бо в них – моєї долі відчуття.
У зморшках є мої безсонні ночі,
Мої надії, мрії, туги слід,
У них уся моя натхненна творчість
І пошуків моїх дозрілий плід.
Я не дивлюсь збентежено на очі,
Бо в них є мудрість і яса життя,
Мої думки: наївні і пророчі,
Піднесенні й пекучі почуття.
Я знаю, що життя – це просто річка,
Де кожна хвиля – доля без прикрас,
Дивлюсь на зморшки, бо таки ж я жінка,
Вогонь жадань і марень ще не згас!..
Свидетельство о публикации №125100907460
Летят года, словно листочки,
Осенней золотой порой.
Ах, эти дни, ах, эти ночки…
Морщин прибавят, ой-ой-ой…
Я не журюсь, я не печалюсь,
Они не просто так даны,
Те многомудрые печати,
Те, богом данные, дары.
В морщинках вижу сеть сомнений,
Стихов мучительный полёт,
Букет мечтаний и прозрений,
И вдохновенья зрелый плод.
А жизнь течёт неумолимо,
Как полноводная река…
И ничего, что есть морщины,
Во мне так много огонька!
Ведь я – жена, я – мать, бабуся,
И обо всех болит душа.
Принаряжусь, надену бусы,
Ну, до чего ж я хороша!
13.10.2025
Елена Куприянова 3 14.10.2025 00:01 Заявить о нарушении