Я молодость свою топил в стакане
И оттого хмелел не по годам.
Я вас любил любовью хулигана
И как никто другой был предан вам.
Я не успел сказать вам: «Извините»,
Как вы ушли, чуть дёрнув мне плечом.
Звезда у вас была уже в зените,
А у меня не вспыхнула ещё.
А любовь хулигана —
Не герань на окне.
Вспоминайте, Татьяна,
Иногда обо мне.
Я плохо кончил. Да. Вы были правы —
Я слишком далеко зашёл тогда.
И вот теперь в дыму скандальной славы
Звезда моя не вспыхнет никогда.
И пусть! Я вновь склонился над стаканом.
И вспомнил вас, зачем — не знаю сам.
Я вас любил любовью хулигана
И как никто другой был предан вам.
А любовь хулигана —
Не герань на окне.
Вспоминайте, Татьяна,
Иногда обо мне.
Любовь хулигана
© Copyright: Кучин Иван, 2025
Свидетельство о публикации №125100903806
Свидетельство о публикации №125100903806
Рецензии
ВесчЪ!
Но вспомнив былые свои времена
С портрета тихонько мигнула она:
Хотелось закончиться быть пуританкой,
И так же как ты
Стать твоей
х
у
л
и
г
а
н
к
о
й
...
Я Український поет...
С Вашего согласия
Переклад Українською Мовою авторської пісні Івана Кучина "Человек в телогрейке"
...Там, в батьківській хатині,
на далекій Волині
Фотографію сина
обронила рука.
А по білому снігу,
як перлини на скроні,
Уходив від погоні
безіменний ЗК.
Ненька пише листа: - Занедужала я,
Мабуть кличе мене в Ірій ясна зоря,
Та мені б тільки раз в твої очі взглянуть,
І тоді залюбки я б відправилась в путь.
Я б до тебе горлицею, рідний, злетіла,
Проте страшна халепа - знесилені крила.
Та не взмозі лишить я батьківськую піч...
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
Перемети по груди, навколо тайга,
Але зтиснуті губи, неволя - ганьба.
А попереду тисячі миль навкруги,
Ген морозива штиль, сосни як вороги.
Освітила тайгу блискавична ракета,
Наче відблиск кровавого вістря багнета.
Гавкіт псів і погоня по свіжих слідах,
Та смертельний у спину підштовхує жах.
Тут попереду - очи! З хащі вовк-одинак.
Крові жвавої хоче, бо голодний хижак.
От так зустріч зі смертю - нам дуель віч-на-віч,
Вмить тайга круговертю, разом завмерла ніч.
- Зачекай, ти, хижак! - він гукнув через вдох!
Чуєш гавкіт собак? Бо на волі ми вдвох.
Я такий же, як ти! А облава - моя!
І моє їм життя, наче шкіра твоя.
Нам нема, що ділити, нині воля - не гріх!
Їй нам треба радіти, бо вона не у всіх.
Хочеш крові напитись? Забаганка дарма.
Та навіщо нам битись, якщо доля одна.
Ген відбій пролунав від тайожних сичів,
Вовк ще мить постояв і розтанув вночі.
Постромки рвали пси, слід пітляв і губився,
А чекіст злобно зливсь і весь час матерився.
Ось майнула попереду сіра спина
І з щелепи у вбивці поплила слина.
Посміхнувся, підняв автомата навскид
І новому набою зрадів геноцид.
Повернувся хлопак, погляд звів в небосхил:
- Се кінець? Як же так?
Вовк в чагарнику взвив.
Сплюнув сухо та гірко: - Ну ти, суко! От чорт!
Вмить зкотилася зірка, як у Крим на курорт.
А в батьківській хатині, на далекій Волині
Фотографію сина обронила рука.
Бо по білому снігу, як перлини на скроні,
Уходив від погоні безіменний ЗК...
Козак =GrafBorisfen= 24-є БейлЪтъ 7532 ЛЪто от С.М.З.Х.
=====
Тут лютує орда, не дають і дихнуть,
Отака тут біда, всіх вбивають, крадуть.
Щоб відбити навалу на батьківську піч,
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
http://stihi.ru/2024/01/29/1642
Юрий Сафроненко 11.10.2025 10:49 • Заявить о нарушении
Но вспомнив былые свои времена
С портрета тихонько мигнула она:
Хотелось закончиться быть пуританкой,
И так же как ты
Стать твоей
х
у
л
и
г
а
н
к
о
й
...
Я Український поет...
С Вашего согласия
Переклад Українською Мовою авторської пісні Івана Кучина "Человек в телогрейке"
...Там, в батьківській хатині,
на далекій Волині
Фотографію сина
обронила рука.
А по білому снігу,
як перлини на скроні,
Уходив від погоні
безіменний ЗК.
Ненька пише листа: - Занедужала я,
Мабуть кличе мене в Ірій ясна зоря,
Та мені б тільки раз в твої очі взглянуть,
І тоді залюбки я б відправилась в путь.
Я б до тебе горлицею, рідний, злетіла,
Проте страшна халепа - знесилені крила.
Та не взмозі лишить я батьківськую піч...
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
Перемети по груди, навколо тайга,
Але зтиснуті губи, неволя - ганьба.
А попереду тисячі миль навкруги,
Ген морозива штиль, сосни як вороги.
Освітила тайгу блискавична ракета,
Наче відблиск кровавого вістря багнета.
Гавкіт псів і погоня по свіжих слідах,
Та смертельний у спину підштовхує жах.
Тут попереду - очи! З хащі вовк-одинак.
Крові жвавої хоче, бо голодний хижак.
От так зустріч зі смертю - нам дуель віч-на-віч,
Вмить тайга круговертю, разом завмерла ніч.
- Зачекай, ти, хижак! - він гукнув через вдох!
Чуєш гавкіт собак? Бо на волі ми вдвох.
Я такий же, як ти! А облава - моя!
І моє їм життя, наче шкіра твоя.
Нам нема, що ділити, нині воля - не гріх!
Їй нам треба радіти, бо вона не у всіх.
Хочеш крові напитись? Забаганка дарма.
Та навіщо нам битись, якщо доля одна.
Ген відбій пролунав від тайожних сичів,
Вовк ще мить постояв і розтанув вночі.
Постромки рвали пси, слід пітляв і губився,
А чекіст злобно зливсь і весь час матерився.
Ось майнула попереду сіра спина
І з щелепи у вбивці поплила слина.
Посміхнувся, підняв автомата навскид
І новому набою зрадів геноцид.
Повернувся хлопак, погляд звів в небосхил:
- Се кінець? Як же так?
Вовк в чагарнику взвив.
Сплюнув сухо та гірко: - Ну ти, суко! От чорт!
Вмить зкотилася зірка, як у Крим на курорт.
А в батьківській хатині, на далекій Волині
Фотографію сина обронила рука.
Бо по білому снігу, як перлини на скроні,
Уходив від погоні безіменний ЗК...
Козак =GrafBorisfen= 24-є БейлЪтъ 7532 ЛЪто от С.М.З.Х.
=====
Тут лютує орда, не дають і дихнуть,
Отака тут біда, всіх вбивають, крадуть.
Щоб відбити навалу на батьківську піч,
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
http://stihi.ru/2024/01/29/1642
Юрий Сафроненко 11.10.2025 10:49 • Заявить о нарушении