Відірвані листи не приладнати скотчем.
Немов вдовець без сліз бідкується фонтан,
щоденно день стає на мить одну коротше,
і не зобачен, ні, у тамбурі стоп-кран.
На оксамиті трав ростуть червоні звіти,
останні краплі рос зазимкові тремтять.
Як просто тут ущент, упень зніяковіти,
коли лягає при ця божа благодать.
Вже згодом листопад вербу оголить ревно.
Покоїться ганьба на звалищі Мікен.
Куди впаде зерно, там виросте, напевно,
чи стогін нарікань, чи ласка кантилен.
Всьому своя ціна, дешевше інших мандри
поета уві сні, коли кругом війна,
в осінній квіт троянд і сповіді Кассандри
за неохопність чар дівочого стегна.
про Кассандру та ущент
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125100902393
Свидетельство о публикации №125100902393
Рецензии