Козацька Бiблiя

Відбиток вічної цноти,
Що нею вразив Бог природу,
Коли Він із ребра Байди
Створив країну для народу.
І їй – Едем між щедрих рік.
А що не всім це до вподоби -
В ковчезі Хортиці беріг
Своє творіння від потопу.
Чимало всякого було…
Вогню в серцях, ворожих кіптяв.
Коли роздмухалося зло
У Посполитому Єгипті,
Не попустив Господь йому:
Шляхетне лицарство коронне
Безславно гинуло в диму,
Як в морі – військо фараона.
Від Бога й пісня Кобзаря -
П’янка, неначе оковита,
Проти безумного царя
Служила арфою Давида.
І сила ніжного тепла,
Що йшло від Божої долоні,
Єдиним захистом була
В завжди безбожнім Вавілоні,
Де кров пили, де жерли плоть,
Як це язичникам властиво.
В в чаші лив Свій гнів Господь.
За дивом йшло велике диво…
Була ним проклята земля
Невірна, хижа та нещира.
Перст Божий на стіні Кремля
Писав дедалі важчий вирок.
Що візьме Він із душ пустих?
Хоч натяк їм, хоч два, хоч 30…
Дурний на помилках своїх,
Розумний – на чужих навчиться.
Та є безумні – взагалі
Не вчиться цей підвид ніколи.
«Осанна» в них - «Рівняйсь»; а «Плі» -
«Амінь». І  вороги довкола.
Авжеж, у нелюдів нема -
І звідки взятись справжнім друзям?
Отож густішала пітьма.
Події в неблаганнім русі
Причини й наслідки усі
Звели до логіки цієї:
Де Епіфан в усій красі,
Там незліченні Маккавеї.

Ось так було, ось так і є.
І кульмінація сьогодні,
Знов слуги зла, що вже гниє,
Ідуть на те, що є Господнє.
Знов нині кров, як воду,  п’ють -
Гріховність їм не остогидла.
Але всіх каїнів та юд
Бог вразить істиною світла.
Де сила правди та добра,
Там квітнуть люди та країни.
Бо все людське й лукаве - прах.
А що від Бога – не загине.