***
Повертатись – погана прикмета,
Але пам’ять не зна заборон.
Оживає минуле в сюжетах,
Без таємного блиску ікон.
Безтурботне дитинство лоскоче
Загадковістю мрій і бажань.
А закоханий погляд дівочий
Переслідує хвилю зітхань.
Поцілунки і перші зізнання –
Діаманти шкільної пори.
Перші спроби, як спроба остання,
На початку дорослої гри.
Ми обранці щасливої долі,
Крокували з відкритим чолом;
Обирали не зіграні ролі,
Сумували за рідним селом.
На життєвій знекровленій ниві
Загубилося безліч слідів.
Оселилися мрії щасливі
В щебетаннях дзвінких солов’їв.
30.09.25
Повертатись...
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2025
Свидетельство о публикации №125100707356
Свидетельство о публикации №125100707356
Рецензии