про дрони та троянди

Коли я останнім разом
в театрі бував не тямлю,
бо досі мандрую плазом
від дрона в око;пну спальню.
Господь там, де ниви чорні.
Втім воля моя несхитна —
дивитись у небо го;рнє,
бо звідти земля блакитна,
і поле з квітучим маком,
і вирви з кривавим м'ясом,
де, може, наступним разом
усну я, в обнімку з кра;ком,
бо тьму уві сні не видно —
в прицілі лише троянди,
і янголи не усти;дно
зливають свої проба;нди.
Минають і сни, і ночі,
на південь ширяють дрони,
і привиди — пото;рочі —
ракетами б'ють у дзвони.
Навіщо завіса в храмі —
мистецтву пусте; куліси,
і сонце живе у плямі,
і падає темінь з ви;сі.


Рецензии