Тиша розлита на сонному березі,
Спокій оманний – без гуду вітрів.
Небо у хмарах нагадує фентезі,
Річка – в полоні вигадливих снів.
Як же спокійно у тихій обителі!
Зерна мовчання дозріли в полях.
Хмари сталеві – дощів покровителі,
Стало висять на небесних дротах.
Змоклі думки розлетілись краплинами,
Смутком упали на сонну траву.
Здалеку роси здаються перлинами,
Сірі калюжі таяться в рову.
Хочеться довго стояти і мріяти,
Мовчки дивитись на небо в ріці,
Всі сум’яття, всі тривоги повідати
Тільки своїй співчутливій душі…
Тиша на березi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125100700186
Свидетельство о публикации №125100700186
Рецензии