ІНТЕР'ЄР СТАРОЇ КВАРТИРИ
Все постаріло, хоч жили й були, -
на особливий випадок чекали.
Але рудів іржавий розум надземний, -
закритий випаровувався з жахом.
Вже вицвітала сукня, час пішов.
Й чарки жовтіли потихеньку,
під ліжком у коробці й знов і знов
згасали від нудьги зірки надземні.
І потихеньку їсть там фетр міль.
Старий годинник вже розпався.
Занудьгував без діла вже зелений змій, -
повільно у горілці розчинявся.
Звичайний побут і обідній стіл,
стілець сутулий, втомлена підлога,
дивана вигин і завітний бібліотеки світ,
а за вікном параліч древньої дороги.
Графін старий, моє перо, пацючий лаз,
дверний засув, мішень життя дволика,
пил дзеркала, моє лице і мідний таз.
Буття, мов світлотіні мішанина.
Храм-кухня і кульгавий ще буфет,
букет гнилий у кришталевій вазі,
дитячі там цукерки в сахарниці ще
й давно нікого у квартирі вже немає.
- з книги «#petrosof»
Стара квартира
© Copyright: Петр Скорук, 2025
Свидетельство о публикации №125100604851
Свидетельство о публикации №125100604851
Рецензии