Рекрути

Достатньо, Боже, сліз і молитов,
Краплин червоних, зібганих на збруї,
Що всохли вже, бо то — пролита кров,
Що вже четвертий рік путі торує. —
Уздовж річок, де мужні полягли,
Чиї чуби жовтневий вир лоскоче,
Чиї навік обірвані шляхи
Пішли до лав безсмертних злої ночі:
З полів на поямкованій землі,
Її що роздира суцільна втома,
До обрію, від диму що стемнів...
То, Боже, хлопці ті у Тебе вдома?
Чи всі слова то — марнота марнот
І Ти не знаєш долі достеменно?
Бо у вогні, розпаленім з угод,
Горять Твої повалені знамена.
Та крила янголам печуть джґути
І бісові навкруж гуляють варти,
Щоб спокій вчух і щоб зігнувся Ти...?
То скільки ж будуть мир рекрутувати
У військо зла, в диявольські ряди,
Що пестують війни добу невсипну,
Вменшають вік що грішним і святим,
Скляну перевертаючи клепсидру;
Що ріжуть мапу навпіл... — З тих частин
Історій набиваються кишені,
Допоки рід людський шукає тин
Від палу, що несуть вітри страшенні;
Від червеню замурзаних річок,
Що з розпачу здіймають шумовиння
За всіх синів, старечих і дочок,
За чернозем, спочили де невинні,
В серцях у котрих зяюча діра,
Чиї тіла шматують голки глоду...
Нехай би Бог, як шкіру, поздирав
З війни її сусальну позолоту
Й жбурнув би у минуле, до епох
Різню оцю та бійку братовбивчу,
Від котрої й дістав поранень Бог.
Та — ще живий... Тож я до Нього кличу:
"Прошу Тебе, біді не потурай,
Сховавшись за міцного вірша спину;
Прикрий собою Світ, одкривши рай
Полеглому в боях: чиємусь сину,
Чиїйсь дочці (...пробач — з усіх Сторін).
А ворогу плесни свого кагору, —
Нехай живе, нехай одужа він
Й вцілілі руки хай підніме вгору".

Аж сіла ніч пекельна до стола
І білий день — навпроти.
Через втому
Охайний мир страшну чуму здолав,
Віддавши на щиті ціну вагому,
Рекрутувавши зло до добрих лав
...Запізно. — Три ковтки війни потому.

04 жовтня 2025р.