Варення з айви або Мiжнародний День вчителя

Перша неділя жовтн – Міжнародний день вчителя.

Привітаймо всіх з цим святом – всіх, оскільки кожен, навіть той, хто ніколи не працював викладачем – напевно був для когось в житті вчителем чогось, і навпаки, хтось для нього був вчителем.

В цей день згадується минуле, шкільні роки. Пригадуються вчителі, які не тільки викладали предмет - а й "сіяли розумне, добре, вічне" - а ще прізвиська, які давали вчителям та однокласникам - а ще кумедні випадки зі шкільного життя.

Пригадалась вчителька української мови та літератури Людмила Іванівна. Вона казала: "Не хвали сам себе - хай тебе люди похвалять" (а зараз - "сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить", "самопрезентація" і т.д., кожен обирає, що підходить йому).

А ще до неї на перервах приходив синочок Тарасик, названий, мабуть, на честь видатного поета, який, як вважається, сприяв становленню літературної української мови.

Людмила Іванівна викладала українську і в "російських" класах. Вона змогла викликати інтерес до незнайомої мови та привити учням повагу та любов до неї. До речі, є думка, що українська, за мелодійністю, навіть перевершує італійську, яку вважають найбільш мелодійною в світі.

Вважеється, що людина освоїла іноземну мову тоді, коли вона здатна не тільки розмовляти, а й думати нею.

Можна додасти ще - коли людина може "відчувати" мову. Якось, на уроці вчителька запитала, як перекласти на українську слово "дрожжи". Я не знала напевно, але інтуїтивно відчула, що правильно буде - "дріжджі".

А ще є думка, що "Людина стільки разів людина, скільки іноземних мов вона знає".

Якось було дано завдання вивчити напам'ять уривок з "Енеїди", в якому були рядки - "Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка".

Я вирішила, що, якщо мене викликають - я "погане слово" не буду говорити - зроблю вигляд, що забула - скажу "Но зла Юнона" - потім пауза - пропущу слово "суча" - і далі продовжу - "дочка. Розкудкудахталась, як квочка").

Коли мене викликали - я так і зробила. Але вчителька "розкрила" мій задум - зупинила мене та сказала - "Не можна пропускати слова. Потрібно читати так, як написав письменник".

Кумедно, що пізніше до дошки вийшла учениця Ілона - і насправді забула вірш якраз на цьому місці - і пригадуючи, повторила "суча дочка" разів чотири-п'ять.

Ще пригадалась вчителька праці та класний керівник Любов Дмитрівна. Її улюблена фраза - була: "Кто хочет работать, тот ищет работу - кто не хочет работать, тот ищет причину" (щоб не працювати).

Фото. Айвове варення, власноруч виготовлене сьогодні вночі. Чому така дивна ілюстрація?

Які будуть версії?

- Біля школи росла айва? – Ні.
- В школі у мене було прізвисько Айва? – Ні.
- В шкільному буфеті продавали пиріжки з айвою? - Ні.

Друзі, дозвольте собі хоч зрідка, хочби по вихідних - мислити нестеоретипно.

Так чому ж? Ну, наприклад тому, що «А я так бачу» - фраза, яка приходить на допомогу в багатьох життєвих ситуаціях, коли нема, що більше сказати.

А ще? Хто знає мене вже трохи – я не друг усілякої «банальності», «штампів» та «шаблонів».

Ще? Та в решті решт – що було, то й сфотографувала, до того ж варення не стільки смачне, скільки красиве й ароматне – має чарівний бурштиновий колір і злегка п’янкий запах (ну, звичайно, якщо споживати його не з чистим чаєм, а з чаєм з якоюсь корисною в невеличкої кількості (як стверджують добавкою).

Пригощаю всіх,хто за мир в усьому світі (віртуально).