Спохмурнів сьогодні жовтень
І відмітився дощем.
Літо бабине коротке,
Вже втекло від нас тихцем.
Знову осінь сипле краплі,
Ніби в реченнях крапки.
А в душі ростуть печалі,
Хоч порви їх на шматки!..
Ну, звичайно ж, час осінній,
Тож без дощику – ніяк!
Лиш у мрії ностальгійній
Час вертає літа смак…
В кріслі затишному можна
Пригадати теплі дні,
Мальовничі всі полотна
І покоси запашні.
Можна в мареннях відчути
Довгождану мить натхнень,
Навіть юність повернути
Під мелодії пісень.
Можна пити чай чи каву,
Дощ сприймати, як шансон,
Прийде літній день в уяву
І навіє тихий сон…
Можна
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125100407968
Свидетельство о публикации №125100407968
Рецензии