За лаштунками

За лаштунками цієї війни
Мільйони скалічених доль, які вже ніколи не виправити…
За лаштунками цієї війни
Тисячі ситих морд, яким наплювати на всі ці долі скалічені…
За лаштунками цієї війни багато молитв та багато прокльонів…
В цій війні живемо МИ, незрозуміло як, але на повну…
*****
В цій війні головний солдат, та його мати, яка забула, що таке спокій…
В цій війні головне дитинча, те, що має бездонні, повні страху очі…
В цій війні головні прості та справжні люди,
Які мають бути на цій землі, бо вони її люблять…
*****
Знову ранок…
Знову — відбій…
Тих тривог вже було незліченно…
Знову день…
Той що — твій та мій…
Проживімо ж його належно…
Знову вечір та ніч страшна…
Бо десь вибухи поряд з нами…
А десь тиша — така міцна…
Але то за кордонами й далі…
В телефоні «сміття» з новин…
Хтось на паніку більш працює…
Гинуть люди та в’ється дим…
Що вогнем народжений всюди…
Крок за кроком йдемо на світ,
Але бачимо тільки темряву…
Скільки днів? Місяців? Років?
Треба мати нам сили й впевненість?
*****
За лаштунками цієї війни нестерпний біль та сльози всіх і кожного, хто поряд…
За лаштунками цієї війни кожна мить  — вибір та стомленість…
За лаштунками цієї війни так багато від нас приховують…
В цій війні живемо МИ — не зрозуміло як, але на повну…
(Ніка)
Березень 2025