Не пытай ты, люблю ли, навеки ль!.. Перевод
Перевод стихотворения Лины Костенко
Не пытай ты, люблю ли, навеки ль!
И сама не могу я понять,
где начало своё взяли реки,
где те реки морю принять.
Отправляюсь встречать безоглядно,
возвращаюсь бесстрашно назад.
Поглощённая грунтом гроза
прорастает барвинком нарядным.
Лепестки белым снегом опали —
уронили в грозу вишняки.
Я стою и любуюсь на дали
из-под лёгкой своей руки...
4 октября 2025 года
НЕ ПИТАЙ, ЧИ ЛЮБЛЮ, ЧИ НАВІКИ...
Лiна Василівна Костенко [1930]
Не питай, чи люблю, чи навіки.
Я, здається, не знаю сама,
де взяли свій початок ріки,
де ті ріки море прийма.
Безоглядно іду стрічати.
Безоглядно вертаюсь назад.
І увібрана ґрунтом гроза
проростає барвінком хрещатим.
І у білім цвіту опалім,
що зронили в грозу вишняки,
я стою і дивлюся в далі
з-під своєї легкої руки...
«Вітрила», 1958 р.
Свидетельство о публикации №125100403991