Мені б злетіти в небо неозоре!
Забути всі образи і печаль,
Відчути, чим живе блакитне море
І пілотажу трепетну спіраль!
Я заморилась жити у тривогах
І обертати смуток у думках,
Душа і розум тонуть в діалогах,
А я летіти хочу на вітрах!..
Холодний вітер навіває тугу,
А я б летіла птахом вище хмар,
Забула б там усю земну напругу,
Не знала б горя і воєнних чвар.
Можливо, скаже хтось, що я романтик,
Хтось легковажно вимовить: “Поет!”
А я б пливла в туманності галактик,
У лабіринтах сяючих планет…
Менi б злетiти
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125100308867
Свидетельство о публикации №125100308867
Рецензии