Безмежний світ! А я сиджу одна,
Мій світ – вікно! Там осінь златоткана!
Від хмарного німого полотна
Струмує в душу втома нездоланна.
Мені здається, рветься нить життя,
Немає порятунку від знегоди,
Не вистачає крапельки тепла,
Щоб стихли у душі сумні акорди.
Одна в квартирі. Тиша, сум’яття…
На серце давить безнадії камінь…
Моїм гірким думкам нема кінця,
Накочують вони, немов цунамі.
Утомлена самотністю душа
Уперто сподівається на спокій!..
Ось хмарка в небі ніби ожила…
Подумалось, як гарно їй на волі!..
А я одна
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125100300058
Свидетельство о публикации №125100300058
Рецензии