Четвертий рік надіями живу,
Дощами плачу разом з темним небом,
Стрічаю кожний день душевним щемом…
Не знаю, за які гріхи плачу…
Зневіра часом серце обпіка,
Майбутнє бачу в мареві знегоди,
І смуток не очікує нагоди,
І розпач ріже, наче осока…
Думки кружляють в голові щомить!
Виморюють постійні суперечки!
А спогади – немовби феєрверки!
Про рідний дім душа всечасно снить…
І я молюся за звитяжний мир,
Крізь дощ і ніч летять слова у Всесвіт,
Я чую їхній заклинальний шемріт,
Що струменить з космічних полонин…
Живу надiями
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125100300047
Свидетельство о публикации №125100300047
Рецензии