Часи такі настали — надважкі,
Що не відомо нам, чи буде завтра…
На кожнім кроці рідної землі
Живе війна страшна та неуважна…
Тремтить рука і голос так тремтить,
Коли знов вибух чутно десь поблизу,
Не зрозуміло, чи переболить,
І де на все те брати спокій, сили?
А час спливає, мов ріка гучна,
Колись прозора, а тепер — кривава,
Йде зла, підступна, наймана війна,
Раніш такої точно не бувало…
Є відчуття у стомленій душі,
Є віддчуття, що все це і не марно,
Хоча часи настали — надважкі,
А ми живем із долею азарту…
(Ніка)
Червень 2025
Часи такi настали надважкi
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2025
Свидетельство о публикации №125100302332
Свидетельство о публикации №125100302332
Рецензии