пада листя
осінь плаче,
скаженіє вітер звір,
не чекай її козаче,
бо забула
за побачення,
спить без
задніх ніг.
отака вже твоя доля
най їй бог простить,
бо то любить,
то не любить,
а як гарно спить.
не буди її козаче,
і даремно не чекай
бо проспить
свою ту вдачу,
козак скаже: прощавай.
сам поїде світ за очі,
згине на війні,
ти проснешся і захочешь
поцілунків, та обійм,
а його уже не стане,
вбили саме
у той час,
коли ти його проспала,
боронив він нас.
пада листя
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125093008143
Свидетельство о публикации №125093008143
Рецензии