Судили церкву Божу
Судили, та не знали,
Що бути так не може,
Що Бога забували...
А Бог, ось тут скраєчку,
Присів на лавку в сквері
На жаль, в людських сердечках
Закриті щільно двері.
Хоч, як кричать, що віра
В душі, а не у храмі -
Закриті людські душі,
І двері ті, незламні.
Дім Божий, рідну Церкву,
Як Господа розп'яли,
Невже вже душі мертві?
Невже серця зів'яли?..
Аж раптом Бог заплакав
Дощем на грішну землю.
І боляче і страшно -
Аж небо стало темним.
Як можна суд судити
На Церквою святою?..
Мов крила порубити,
Що були за спиною,
Мов все життя намарно,
Мов Бога не існує...
А Бог стояв і плакав...
Що робите ви, люди?..
Хто вас тепер врятує?..
30.09.2025
Аж раптом Бог заплакав...
© Copyright: Таня Карбоницкая, 2025
Свидетельство о публикации №125093007905
Свидетельство о публикации №125093007905
Рецензии