Невигадан, незабутн...

Невигадані, незабутні,

Душі прокляття, щем і сенсор,

Любов"ю пов"язавши в грудні,

Життя обдарували сенсом!


Та що я кАжу - зими, літо,

І осінь - срібне павутиння,

Я гола, рОзп"ята, прибита -

Люблю і каюся в правітті,


Що не навчило мати розум,

Що вигороджувало нехіть,

Що розм"ягчало серця лози

І злість кувало - дикий регіт


Апостолів Леонковалло!


Рецензии