про страстi за Матвi м

Завширки простору лиш даль —
зашкалює за межі грані
усеохопна ця печаль
коней, закованих у стайні.

Зусюди, з кожного кутка,
переповняє без остачі
не павутину павука,
а всі острішки ластівчачі,
всі переходжені плаї,
що по світах вилися змієм.
Ви відчуваєте оці
одвічні Страсті за Матвієм?

І навіть чистий мінерал
мінливості часів вкривають.
Але щоб так, щоб кіновар
на всю безмежність виднокраю?
Що хоче лихо довести,
в які безвиході нас турить?
Лягають ноти на листи,
як тіні пам'яті на мури,
затим злітають і пливуть
з оливи гілкою у дзьобі.
Яка важка остання путь,
і з нею вся земля в ознобі.


Рецензии