Тік-так, я в домику із кольорових снів
у маминій колисці із дитинства.
Тік-так: я в броніку,
з усіх своїх боків,
як не крути - всередині убивства.
Кує зозуля час - куку-куку-куку,
так - задарма - дає мені надію.
Життя втрачає лас
до мене у зв;язку,
що на війні я жити не умію.
Наструнчує оркестр -
Ля-ля, ля-ля, ля-ля -
гобой на інтерес у музикальній казці.
Нема нічого після опісля.
Альбано вщух і ліберта у пастці.
про тiк-так та кукуку
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125092702432
Свидетельство о публикации №125092702432
Рецензии