про тiк-так та кукуку

Тік-так — я в до;мику із кольорових снів
у маминій колисці із дитинства.
Тік-так: я в бро;ніку, з усіх своїх боків,
як не крути — всередині убивства.
Кує зозуля час — ку-ку, ку-ку, ку-ку, —
так — задарма — дає мені надію.
Життя втрачає лас до мене у зв'язку;,
що на війні прожити не уміє.
Настру;нчує оркестр —
ля-ля, ля-ля, ля-ля —
гобой на інтерес у музикальній казці.
Нема нічого після опісля.
Альба;но вщух, і ліберта; у пастці.


Рецензии