В прозорім небі дня
зникають силуети
Перейдених років,
Миттєвостей, хвилин…
Летять увись життя
в космічні континенти,
У прихисток віків
серпанками хмарин…
І хочеться в цю мить
повірити у Вічність!
У те, що є життя
у світі вище хмар!
Душа в надіях снить
і вірить у ймовірність
Жаданого гнізда
Незримих добрых чар.
Якби ж то знати час,
коли потрібно крапку
Поставити в рядку
усіх земних доріг!
Та долі ватерпас
від вечора до ранку,
Приховує людську
гряду тяжких подій…
Якби ж то знати
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125092604204
Свидетельство о публикации №125092604204
Рецензии