Казки різні бувають,
І кожна несе урок.
Все колись промине
Й Життя, і війна, -- як дим.
Я тебе упізнаю,
Проміння твоє за крок...
Ти впізнаєш мене
Десь у коловороті рим.
Пригадаєш цей берег,
І мушлю, як оберіг.
Навіть, якщо осліпну,
Я не відверну зіниць.
Збудували свій терем
На березі без цвяхів
А він витримав злидні,
Удари від громовиць.
Не спустіють ті руки,
Що сотні разів дали...
Наша казка не містить
Ні болю, ані образ.
Щоби навіть онуки
З обіймами прийняли,
І дослівно за змістом
Колись повторили нас.
То, не має молитви,
Світлішої, ніж Любов!
Все дається по вірі,
Та судиться по ділах.
Вона в серці відлита.
Нам казка Вона, та кров.
Ми без Неї безкрилі,
Загублені у Світах.
Лена Жажкова
17.09.2025
Наша казка
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125092604159
Свидетельство о публикации №125092604159
Рецензии