МАНІФЕСТ.
О ні, мій Друже, не задля піару
Тут декламую Маніфест Кохання.
Як ланка що зникає я остання,
І все ще вірю у людську отару.
Я все ще чую стародавні міфи,
Де янголи творили біоглину.
Та кидали свого ім'я краплину,
І крила кодували нам в епіфіз.
Я пам'ятаю силу нефелінів,
Девів, Асурів, та дітей Адама.
Як будували між світами Брами,
Щоб повернутися із цього спліну.
Я згадую потопи та комети.
Священну ваджру, випалені очі.
Вівтар жертовний, війни, плач дівочій,
Часи, які народжують поета.
То не кажи нічого про дуелі.
Я не для того повернулась в часі
Вже після Гангу, після Варанасі,
Щоби все зникло у пісках пустелі.
Я тут, мій Друже, щоби нагадати, --
Існує шанс, і Брами не закриті.
І навіть, якщо крила перебиті -
КОХАЙ ЗАРАДИ ТОГО, ЩОБ КОХАТИ!
Лена Жажкова
24.09.2025.
Манифест Кохання
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125092407743
Свидетельство о публикации №125092407743
Рецензии