Сутінки падають сірими барвами,
Тінню нагадують купу років…
В серці минуле відлунює марами,
Вихором снів…
Миті зринають незримими зграйками,
Ледве помітними в хаосі хмар,
В пам’ять вертаються дивними пазлами,
Сіють нуар*…
Суще здавалось безмежною нивою…
Що залишається?.. Повінь років
В душу лягає холодною кригою,
Смутком рядків…
Скільки відміряно? Тайна галактики!
Може, без ліку, а може, лиш мить?..
Серце ще хоче жаги і романтики,
Веснами снить…
*Нуар – (у мистецтві) відображення атмосфери песимізму, недовіри і т. ін.
Серце хоче романтики
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125092400035
Свидетельство о публикации №125092400035
Рецензии