Випадають з життя певні миті,
Гарні, солодкі миті. Пригадую ласку:
Коли отець тримав тебе міцно,
Коли матір розповіла першу казку.
Що там! Повернути назад два-три роки:
Ми з друзями сиділи, мріяли про щастя,
Нібито весь світ іде в твої руки,
Але на серці стає лише важче.
Куди пішли ці мрії, ця казка перша?
Хтозна. Я відпускаю їх на волю,
Нехай гуляють де завгодно, незграбні! —
Думки пішли ніби люди, на сердець сваволю...
......................................................
......................................................
Лист опадає з дерев, прийшла осінь,
На серці легко, споглядаючи життя,
Пригадую минуле, очі та сьогодення,
Не залишаю спроб збагнуть містерію Буття...
Мистерия Буття
© Copyright: Егор Кропоткин, 2025
Свидетельство о публикации №125092308340
Свидетельство о публикации №125092308340
Рецензии
