Черты родимого порога

С благодарностью к Фриде Полак за поэтический перевод
на украинский язык http://stihi.ru/2025/10/26/6405

Написано в соавторстве с Николаем Ясоновым /отец/

                Мне б в черемуховый край
                Птицею лететь на север.
                Там еще не вызрел клевер.
                В памяти, как прежде май.

                От автора /Сергей Ясонов/
               
                -1-               
Черты родимого порога:
Исчез большак, что был дорогой
Ведущей к дому; в то село,          
Где всё бурьяном заросло.      

Прошли безжалостные грозы.
Сломались старые березы,         
Встречавшие нас. Вдалеке
Лишь прежний островок в реке.

Он сохрани́лся… в нежных лапах
Волн. Да черемух тот же запах
И дали, где они видны,-          
Цветущие,- и блеск Двины.

                -2-
К чертам родимого порога
Душа́ ведет. К реке, истоку,
Что Жизнью называем. Там
Наш май. Прильнуть к его б цветам.

Тумана вдалеке полоска.
Навстречу мне бежит березка
Тропой извилистой с холма.*
Она… в дом детства не пряма́.

В черты родимого порога
Вглядеться хочется. Жаль многих
Не стало. До́м есть, в нем окно́.
Черемуховым светлым сном

Являются порой. Иль точно
Средь волн знакомых островочек.
Лелеем в памяти, в душе
Та́к… их, что не вернуть уже.

-1- часть 20.05.1989 Николай Ясонов /отец/      
-2- часть 08.08. 2025 Сергей Ясонов
               

*Аллюзия на цитату: «И спешит березка по тропинке с горки.»
 Николай Ясонов /Отец./




Предложение к продолжению: http://stihi.ru/2025/08/31/3101




(Фото из интернета)




ФРИДА ПОЛАК http://www.stihi.ru/avtor/fridapol
Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова

Жаль, у дитинство вже не повернутися

*   *   *

Мені б у черемхо'вий край
на північ пташкою летіти.
Там зріють вересневі квіти,
а в пам'яті цвіте розмай.

….......Від автора /Сергій Ясонов/
.
– 1–
Я довго жив в краю чужому.
Зник шлях, що вів колись додому,
у те улюблене село,
де все бур'яном заросло.

В минуле стежечка не бли'зько.
Давно зламалася берізка,
що зустрічала залюбки'
нас біля швидкої ріки.

Мій острів у ласкавих лапах
хвиль. У чере'мх той самий запах
в долині, де цвітуть вони
на фоні рідної Двіни.

– 2–
Душа веде мене додому
туди, де річечка знайома,
що називається Життям, –
квітучий май, дитинство там.

А вдалині' туману смужка.
Назустріч вже біжить подружка –
берізка. Біла чистота
мене в минуле поверта.

На ганок рідного порога
я повертаюся, та шко'да –   
бракує багатьох мені,
які приходять уві сні.

Юнацтва теплого куток,
між хвиль знайомий острівок
в душі та в серці зберігаю.
...Як повернути їх, не знаю.