Дiвчинки i хлопчики. Еротична проза

Чудовий осінній деньочок. Ані вітру, ані дощика. Сонечко, але й хмаринки є, щоб оченята не примружувати. Йду на недільний базар.

Багато овочів, багато продавців та покупців.

Купила слив «угорка» - 3кг, перцю – 1кг, лапок курячих (на холодець, щоб свої лапки не хворіли, для суглобів корисно) – 2кг.

Ще свинини (на пельмені) – 0,5кг – не купила – не доперти все, адже машина, ні, дві машини – «на профілактиці» (могла б сказати я, але не кажу, здогадайтесь чому). Та те й добре – я вже й так трохи на поросятко починаю бути схожею – з моїм улюбленим хобі – випікати вироби з тіста, переважно солодкі (й звичайно згодом поїдати їх разом з тими, для кого пекла).

Про перець – окремо. Відшукала той сорт, який хотіла. На низенькому столику розкладені перець, помідори, огірки. Продавчиня – охайна жіночка середніх років, трохи повнуватенька, з веселим вогником в очах.

Запитую:
- Це «ротонда»?
- Ні, то не «ротонда»  – то «колобок», ще кращі за «ротонду», - каже вона.
- Так, так, соковиті, такі м’ясисті, - доповнює її сусідка.
- Отакі м’ясисті, да? Такі «ух!» - натхненно кажу я, і дублюючі слова красномовно стиснутою в кулачок долонею. – Ми теж колись вирощували такі.

Думаю – звідки ті жести, звідки та якась нестримна жага спілкування – у мене, природженого переконаного інтроверта (інтровертки - фемінітив ніхто не відміняв - хоча «інтровертка» звучить трохи не так, як «інтроверт», як «вертихвістка» чи щось таке, що, погодьтеся, трохи змінює зміст слова).

Перша здороваюсь із знайомими та незнайомими (в селі це прийнято), кажу «привітик» сусідньому песику, і все з усмішкою. Звідки? Так, це все вона, вона – осінь. «И с каждой осенью я расцветаю вновь».

І те, що стару дурепу потягнуло на еротику? (див.назву твору) – хоча не таку вже й стару – відносно до вічності.
Пам’ятається в інституті, стоїш в черзі студентів на «перездачу» - викладач періодично виходить з кабінету – оглядає, скільки там ще «відмінників» залишилось – і многозначно-іронічно каже – «Ну ось, у вас є час подумати про вічність».

Чую, чую питаннячко – «Та коли вже еротика?  Друзі, самим-то не смішно – ну хто мене вже знає – ну де та еротика і де я.

Та ні, жартую – я ж не обманщиця якась. Все за законами жанру – передчуття («предвкушение») задоволення – має бути трохи довше самого задоволення – передчуття задоволення солодше за саме задоволення – і третє – задоволення не має бути багато – адже воно тоді перестає бути задоволенням.
Це «Закон спадної граничної корисності» - викладач мікроекономіки в інституті, пам’ятаться, розтлумачувала його зміст «на пальцях», для кращого розуміння – «Ось ви з’їли сливу – смачно, другу, третю – смачно – четверту – вже менш смачно, тридцяту – вже не смачно, і нібито нудить вже від цих слив».

Нарешті, про «головне» - продовжую про перець. «Перець» - слово-то яке, як звучить – як Перун, чи щось таке. Перун - бог грому і блискавки в слов'янській міфології, покровитель стихій.

Так ось, набираю перці в поліетиленовий пакет – деякі у формі майже кулі («шар»),  деякі у формі трохи приплюснутої кулі. А тут мені попалась перчинка трикутної форми і я її відклала, подумавши, що це не сорт «колобок».

Продавчиня помітила і каже:

- А чого цей відкладаєте – це теж «колобок» - там же є дєвочкі і мальчики.
- А це дєвочка? – уточнюю я.
- Ні, це мальчик, бачите - такий гостренький, - розтлумачує жінка з ледь вловимою посмішкою. – Дєвочкі – це ось такі, розхри-и-стані, - при цьому вона розводить руки в сторони і показує на перець у формі приплюснутої кульки.
- А, - кажу я, - цікаво. А ми вирощували теж колись такі, але не знали, що бувають дєвочкі і мальчики, – кажу я гордо, як фахівець з вирощування овочів – не уточнюючі, правда, що моя участь зводилась, в основному до «зібрати-з’їсти").

На фото: ті самі перці, не з Інтернету – сорт «колобок», зліва «дівчинка», справа «хлопчик»).