Господь подарував!..

Вночі у мене сталася розмова
(Бува таке, коли час настає).
Прийшла до мене Українська мова,
І дивлячись, спитала: ХТО ТИ Є?
Хто тато твій і хто твоя матуся,
Де весь твій рід, де родова земля?
Де прадід твій похований, бабуся?..
Я зрозумів, що я забув, хто я!..
Забув, що народився в Україні,
На Богом поцілованій землі.
Землі, яку віками і донині
Російські ґвалтували королі!
Що я забув священну рідну мову,
Що все життя російською пишу,
Що, зраджуючи родовому слову,
Я навіть перед Господом грішу…
Ще запитала, дивлячись у очі:
- Чи те ти робиш у своїм житті?
А потім десь пішла, посеред ночі,
Залишивши мене на самоті…
… Чи сон то був, чи то було видіння?
Розмите і двояке відчуття…
Але за мить усе моє коріння
Дало мені моє нове життя!
Всі пращури… діди… усі в родині
Наказували, щоб не забував
Про те, що народився в Україні,
Яку всім нам Господь подарував.
Яку…
всім нам…
Господь подарував!..

/Олег Гаврилюк/