Завжди пам'ятаю дитинства години,
То був непростий, але радісний час,
Та грались гуртом, діти неньки Вкраїни,
Та мову вивчали усі водночас...
Разом українці, поляки євреї,
Та поруч чимало було росіян,
Ми грались тоді на далекій алеі,
Чимало грузинів, армян, та циган...
Батьки точно знаю, тоді бідували,
Бо тільки вони повернулись з війни.
Їх рани тяжкі у ті дні турбували,
Сусіди дружили , не булО борні.
Що потім нам скажуть залякані діти?
Якщо нам Господь і продовжить ЖИТТЯ,
Та скільки ще Землю нещасну бомбити,
Яке після цього для нас Майбуття?
Завжди пам'ятаю дитинства години,
Такого як зараз , та ще й не було,
Як тяжко сьогонді, біда для дитини,
У воєн цих клятих криваве чоло.
Автор Геннадій Сівк.
20 вересня 2025 року.
Вiйна
© Copyright: Геннадий Сивак, 2025
Свидетельство о публикации №125092006862
Свидетельство о публикации №125092006862
Рецензии