І знову обстріл, знову — біль,
Життя обірвані, каліцтво…
Нам скільки ще потрібно сил
Десь черпати терпіння й міцність?
Щоночі гуркіт «злих птахів»
Вони летять в будинки мирних
Простих людей, що на землі
Своїй живуть — не на чужинній…
А заздрість лють свою несе
Крізь дим, крізь вибухи і злобу,
А ми живі, ми бачим все
Та молимось неспинно Богу…
Нам пощастило більш, ніж тим,
Хто під обстрілами загинув,
Як шкода всіх людей простих:
І знову сльози з серця линуть…
(Ніка)
Червень 2025
I знову обстрiл, знову бiль
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2025
Свидетельство о публикации №125092000645
Свидетельство о публикации №125092000645
Рецензии