Війна іде.
Війна іде, і не минає.
А в голові тривога не зникає.
Моя душа?!
Кричить, і плаче…
Кров по скронях,
По обличчю, по руках…
Серце хоче вискочить в грудях.
Шалено тіпає нутро,
Але, на жаль, навколо, зовсім не кіно.
Війна усіх нас убиває,
Когось фізично,
А кого й морально, платонічно, божевільно, без жалю.
Душа чи тіло.
Не важливо.
Вмира однаково, і назавжди.
Війна іде.
Гуде, шумить.
І в нас в душі тривога безкінечна.
Моя душа. Твоя душа.
Ми вмерли, разом із початком,
Початком лютого,
Який триває понад рік.
Ми є душа.
Ми є війна.
І наша доля не відома.
Нас оповила усіх втома.
Молю, я Бога!
Щоб опинилися всі українці вдома.
У себе вдома…
Війна триває.
Війна іде.
Війна.
26.04.2023р.
Вiйна iде
© Copyright: Елена Лучук, 2025
Свидетельство о публикации №125091904009
Свидетельство о публикации №125091904009
Рецензии