Покрова

Летить під райдугою літо
із журавлями на постій,
за небокрай сховавши мито -
червонець Сонця золотий…

На Покрова нам сяє літо
фатою в імлі голубій,
лікер життя наливши в жито
душі вже вкрай немолодій…

Поцілувавши в губи жарко,
чарує літо вдалині….
Ворожить осінь нам на картах,
розкинув листя по землі

де королі, валети, дами
віщують диво в куражі,
про дні з вишневими гаями,
про зустріч з щастям на стежі…

про поцілунки до нестями,
дива кохання без межі…
Хай нагадають нам із з вами,
як щастя сяє у душі!


Рецензии