Co je to laska? Vime?

Co je to laska? Vime?
Je to sloucenina feromonu, chemicka reakce a tekutin?

Laska je, kdyz kazdy druhy den prozivame neznou horecku (emocni houpacky) ve smyslu: „Ty jsi muj vesmir,“ a zaroven ponizovani a obvinovani: „Ty jsi neschopna, za vsechno muzes sama, ty jsi to spatne pochopila…“
Emocni vycerpani.

Laska je, ze jsem ti verny, nemam nikoho jineho, davam vse jen pro tebe, davam drahe darky — sperky, auto, zaridim podnikani, abys byla zajistena a o tebe bylo postarano.
S zarlivosti a despotismem: „Proc s tebou ten chlap mluvil? Zabiju te…“
Hmatam po kysliku...

Laska je, ze jsi zena — nemas pravo otevrit usta, plnis moje prani, tve misto je s mopem v ruce a v kuchyni. Ty jsi muj otrok.
Nezapomen chodit do prace a zivit rodinu, ja zatim kouknu, co bezi v televizi.
Na nakupy nepudu, rozciluje me prodavacka — to je tvuj ukol. Jo, a nezapomen mi koupit pivo.

Laska je: „Hej, ty jsi zenska, budes delat, jak ja reknu. Nedokazu mluvit otevrene, radsi te budu obvinovat... Ty me rozcilujes, ty jsi ale hloupa.“
Prasknuti dvermi, radeji utek.
Nedokazu dal poslouchat jeji hysterii — porad po mne neco chce...

Laska je: Ty jsi preci moje zena, ale ja stejne posloucham maminku.
Spatne stojis, spatne sedis, nemas mluvit, co jsi to zase uvarila za humus?
Vis co? Bez k mamce a nau; se, jak se to ma delat — a nezapomen si od ni opsat recepty.

Laska je naslouchat a slyset druheho, plnit si navzajem prani, byt oporou a podporou; chapat beze slov – staci pohled.
Pri kazdem dotyku mraz po zadech, melodie vesmiru, poteseni i ve spolecnem tichu...
Proudeci energie zaplni cely prostor, jako by vas prave objevilo slunce...

Autor: Lidiya Savynets.

Що таке любов? Ми знаємо?
Чи це суміш феромонів, хімічна реакція і рідини?

Любов — це коли кожного другого дня ми переживаємо ніжну лихоманку (емоційні гойдалки) у сенсі: «Ти — мій всесвіт», а одночасно приниження і звинувачення: «Ти нездатна, у всьому винна сама, ти неправильно все зрозуміла...»
Емоційне виснаження.

Любов — це коли я тобі вірний, в мене нікого іншого нема, я віддаю все тільки для тебе, дарую дорогі подарунки — прикраси, авто, організовую бізнес, щоб ти була забезпечена і про тебе подбано.
З ревністю і деспотизмом: «Чому той чоловік з тобою розмовляв? Вб’ю тебе...»
Я хапаюся за повітря...

Любов — це коли ти жінка — не маєш права відкрити рота, виконуєш мої бажання, твоє місце з мопом у руці і на кухні. Ти — моя рабиня.
Не забудь ходити на роботу і годувати родину, я тим часом подивлюся, що йде по телевізору.
На покупки не піду, мене дратує продавчиня — це твоє завдання. Так, і не забудь купити мені пиво.

Любов — це: «Гей, ти жінко, будеш робити, як я скажу. Я не можу говорити відкрито, краще звинувачуватиму тебе... Ти мене дратуєш, ти ж така дурна.»
Гримнуло дверима, краще втекти.
Я більше не можу слухати її істерики — вона постійно щось від мене хоче...

Любов — це: «Ти ж моя дружина, але я все одно слухаю маму.
Ти стоїш неправильно, сидиш неправильно, не вмієш говорити, що ти знову зварила за гидоту?
Знаєш що? Іди до мами і навчися, як це треба робити — і не забудь переписати у неї рецепти.»

Любов — це слухати і чути іншого, виконувати бажання одне одного, бути опорою і підтримкою; розуміти без слів — достатньо погляду.
При кожному дотику мороз по спині, мелодія всесвіту, задоволення навіть у спільній тиші...
Потік енергії заповнює весь простір, ніби вас щойно відкрила сонце...

Автор: Лідія Савинець.